Чи стане преюдиціальний запит новим інструментом для уніфікації практики

Шляхи до єдності судової практики шукають давно як судді, так і законодавці. Однак поки що ефективних механізмів забезпечення такої уніфікації недостатньо. З одного боку, позитивно вплинути на ситуацію могло б запровадження інституту преюдиціального запиту, але з другого — не виключені зловживання ним.

Як в ЄС

Забезпечення єдності судової практики, переконані експерти, дозволить розв’язати чимало проблем, зокрема зменшити навантаження на служителів Феміди та кількість оскаржуваних рішень унаслідок передбачуваності позиції суду вищої інстанції. Однак наявні інструменти уніфікації практики не дають бажаного результату. Тож фахівці радять звернутися до міжнародного досвіду — використання процедури преюдиціального, або консультативного запиту.
«Такий інститут відомий і використовується як у правових системах держав Європейського Союзу, зокрема Франції, так і Судом ЄС у зв’язку зі зверненнями до нього судових органів держав-членів через труднощі в тлумаченні або застосуванні права ЄС у процесі розгляду конкретної справи», — розповів суддя Вищого адміністративного суду Ігор Олендер під час міжнародної конференції «Судова правотворчість у механізмі забезпечення принципу верховенства права в умовах реформування правосуддя».

За його словами, преюдиціальні запити, які до люксембурзької установи подають національні суди, стосуються повного спектра питань щодо тлумачення положень європейського права. Вони не можуть мати абстрактний характер або ставитися у зв’язку з подіями, котрі не мають прямого стосунку до позову.

Так, у Франції преюдиціальні запити надходять до касаційного суду як вищої судової інстанції. Головними вимогами для права на звернення є: правове питання має бути новим, складним і виникати в багатьох справах. Свою думку касаційний суд повідомляє протягом трьох місяців. У цій країні інститут преюдиціального запиту використовується як у цивільному, так і в кримінальному процесі. Натомість у Молдові консультуватися можна тільки з цивільних питань.

Як повідомив представник Суду ЄС Віргіліус Валанчюс, до 1960 року люксембурзька інституція не отримувала жодного запиту від національних судів європейських держав. «У 1961-му було одне запитання, а в наступному — вже 436», — наголосив євроексперт. Так, Німеччина звернулася із 79 преюдиціальними запитами, Італія — із 47, Нідерланди — із 40, Литва — з 8. Тож потреба в отриманні консультацій зростала поступово.

Визначити наперед

Як вважають експерти, в нашій державі визначати судову практику наперед міг би Верховний Суд. Сьогодні він виправляє помилки тільки тоді, коли рішення пройшло всі передбачені законом інстанції, а повинен запобігати їх виникненню.

Детальніше...