Інциденти прецеденту

Межі судової нормотворчості: чи є висновок ВС джерелом права


Відповідно до чинного законодавства висновок Верховного Суду, ухвалений у зв’язку з неоднаковим застосуванням норм права, є обов’язковим не тільки для сторін спору, а й для всіх суб’єктів правозастосування. Тому можна вважати, що він має юридичну силу норми права. Деякі науковці називають це квазіпрецедентом. Однак щодо меж застосування таких висновків точаться дискусії.

Скромна роль Феміди

Це питання актуальне не тільки для сучасної України, адже еволюція судової правотворчості в Європі обчислюється століттями. Про це йшлося на міжнародній конференції «Судова правотворчість у механізмах забезпечення принципу верховенства права в умовах реформування правосуддя», що відбулася у ВС.

Професор кафедри цивільного права Київського національного університету ім.Т.Шевченка Наталія Кузнєцова звернула увагу на прийнятий у 1804 році цивільний кодекс Франції. Він визначав, що суд повинен вирішити будь-який спір незалежно від наявності прямої норми, яка регулює відносини. Однак заради стабільності та передбачуваності володарям мантій не надавались широкі дискреційні повноваження щодо встановлення права. Тобто суду відводилася скромна роль установи, яка пасивно застосовує передбачені законодавством правила.

У ЦК Франції, з одного боку, було визначено, що суддя, який не хоче розглядати справу через прогалини в законі, може бути покараний за відмову здійснювати правосуддя. А з другого — містилася пряма заборона вирішувати спори шляхом установлення загальноправових норм. Отже, був закріплений один з основних принципів французького права, що не відносив судову практику до джерела права.

Однак подальший досвід як Франції, так і інших європейських країн підтвердив доречність судової правотворчості. Зокрема, наприкінці ХІХ ст. французький юрист Франсуа Жені обгрунтував право суду на правотворчість у сферах, які прямо не врегульовані законом. При цьому він не виступав за визнання судової практики джерелом права. На його думку, створена служителями Феміди норма може застосовуватися тільки до справи, що розглядається. Н.Кузнєцова підкреслила, що все залежить від того, що розуміється під поняттям «джерело права».

Також вона звернула увагу на проблему тлумачення судами права. Ф.Жені вважав, що, застосовуючи ті чи інші норми, суд має встановлювати волю законодавця на момент прийняття норми. Втім, його опоненти висловлювали думку, що суд повинен виходити з потреб часу, які можуть змінюватись.

Детальніше...