Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Адміністративними судами розглядалась справа за позовом Товариства до ДПІ, управління Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України шляхом перерахування на поточний банківський рахунок позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55 381 980 грн 66 коп та пеню за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 10 832 715 грн 42 коп.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що ДПІ протиправно не надала в установленому порядку управлінню ДКС висновок про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на поточний рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушені його права та законні інтереси як добросовісного платника податків.
Суди трьох судових інстанцій позов Товариства задовольнили.
ВАСУ, залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відійшов від позиції ВСУ, відповідно до якої вимога позивача про судове стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту прав платника ПДВ, оскільки бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п’ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Обґрунтовуючи застосування саме такого способу захисту порушеного права позивача та стягнення коштів з Державного бюджету України, ВАСУ зазначив, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб’єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.
Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету і способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
До ВСУ звернулись ДПІ та ГПУ та просили скасувати усі постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представники долучили до заяв копії рішень ВАСУ, у яких суд зазначав, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
ВСУ частково задовольнив вимоги заявників, постановлені судові рішення у справі скасував, а справу направив для нового розгляду до суду першої інстанції (постанова від 28.02.2017 у справі № 21-3237а16).
Верховний Суд України наголосив на тому, що алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано у статті 200 Податкового кодексу України.
Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії (Постанова КМУ від 17 січня 2011 року № 39).
Норми ПК та Порядку взаємодії не передбачають бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.
Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості у спосіб, що не передбачений законом.
ВСУ зазначив, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим, а правильним способом захисту прав позивача є вимога про визнання бездіяльності ДПІ протиправною та зобов’язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
_03_03.png)
