КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ СУДДІВ УКРАЇНИ

ГОЛОВІ
Верховної Ради України VIII скликання
Гройсману В.Б.

Суддів, призначених на посади протягом
2012-2015 років шляхом відкритого добору та інших суддів,
не обраних на посади безстроково:

Шановний Володимире Борисовичу!

На даний час в Україні відбувається чергова судова реформа та вирішується питання внесення змін до Конституції України.

Як відомо, задекларованими цілями реформи є очищення судової влади від проявів корупції, осіб, які заплямували свою репутацію прийняттям незаконних рішень, усунення політичного впливу органів законодавчої та виконавчої влади, а також впливу будь-яких інших осіб на процес прийняття рішень, пов’язаних з питаннями суддівської кар’єри.

У Верховній Раді України на розгляді знаходиться законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який передбачає серед іншого, що з дня набрання ним чинності повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

20 січня 2016 року Конституційний суд України надав Висновок про відповідність цього законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Однак, Конституційний суд не надав будь-яку правову оцінку тим нормам Перехідних положень Проекту, які передбачають навіть не звуження, а скасування існуючого права суддів, які на даний час призначені на посади вперше, бути у подальшому обраними на посади суддів безстроково.

26 січня цього року Президентом України поданий доопрацьований Проект Закону, який вже 30 січня 2016 року розглянутий Конституційним судом України.

Однак, і цього разу предметом перевірки не було питання, яке стосується більш ніж 1000 суддів, призначених за новою процедурою протягом останніх років, а також інших суддів, які станом на час вступу в дію нової Конституції, не будуть обрані на посади безстроково.

Як вбачається з підпункту 2 пункту 19 Перехідних положень Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), з дня набрання ним чинності повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

У наступному пункті йдеться про те, що судді, які були обрані суддями безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або до припинення їх повноважень з підстав, визначених Конституцією України.

Проте стаття 22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Якщо проаналізувати вказані та деякі інші норми Проекту, стає зрозумілим, що судді, призначені на посаду вперше до набрання чинності змінами до Конституції, повинні бути звільнені після закінчення строку їх повноважень, після чого можуть бути призначені на посади суддів в загальному порядку, визначеному Законом.

Проектом також запропонована редакція статті 128 Конституції України, яка передбачає призначення суддів на посади за конкурсом, крім випадків, передбачених законом.

Однак, як відомо, призначення суддів на посади з 2012 року, після вступу в дію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( прийнятого 7 липня 2010 року) відбувалось виключно на конкурсних засадах шляхом відкритого та прозорого добору на посади.

І усі судді, призначені на посади починаючи з січня 2012 року (так звані 5-річки нових доборів), пройшли саме цю процедуру призначення.

Відбір суддів протягом останніх років проходив відкрито, під ретельним наглядом офіційних спостерігачів, експертів Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ), представників міжнародних фондів, засобів масової інформації та інших організацій, які визнали, що вказані процедури відповідали законодавству та міжнародним стандартам, проводились прозоро і справедливо.

На проведення відкритих доборів суддів та їх наступну підготовку протягом 2012-2015 років державою було витрачено значну кількість бюджетних коштів, а сам порядок відбору та призначення на посади суддів отримали схвальний висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) та експертів USAID.

Окремо хочемо зауважити, що велика частина цих суддів ще до вступу в дію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, перебували в резерві на посади суддів (деякі неодноразово), попередньо пройшовши всі етапи відбору, передбачені попереднім законодавством: спеціальні перевірки, написання наукових робіт, кваліфікаційні іспити та співбесіди.

Законом від 2010 року ці резерви були скасовані, а отже була знехтувана багаторічна праця і зусилля щодо отримання права на професію кандидатів на посади суддів, що перебували в цих резервах.

У березні 2011 року розпочався добір на посади суддів вже за новою процедурою. Кандидати пройшли всі етапи, передбачені новим Законом: формування пакету документів, спеціальні перевірки, анонімне тестування у декілька етапів, підготовка та захист реферату, отримання висновку секції та співбесіду у Вищій Раді юстиції, очікування Указу Президента України та складання присяги. За плечима працюючих на сьогоднішній день суддів-п’ятирічок проходження усіх цих виснажливих та складних етапів для здобуття професії.

А далі - щоденна, напружена робота, а протягом кількох останніх років - також додаткове навантаження справами у зв’язку із втратою повноважень великою частиною колег, не обраних на посади суддів безстроково.

І от...чергова зміна законодавства, яка очікується.

І знову саме ми, тепер уже судді, опинились в становищі, коли можемо втратити професію, яку здобули надто важкими зусиллями і працею.

Якщо не будуть внесені своєчасні зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регулюватиме механізм подальшого працевлаштування суддів- «п’ятирічок», не призначених безстроково на час вступу в дію Конституції, ми фактично вважатимемось звільненими.

У той же час, право бути призначеними на свої ж посади у подальшому ми зможемо реалізувати виключно шляхом повторного проходження конкурсного відбору на загальних засадах.

Тому ми вважаємо, що починати перезавантаження судової влади саме з цієї категорії суддів є виключно несправедливим і нелогічним.

На нашу думку, вирішуючи будь-які питання, наслідком яких може стати втручання у права людини або обмеження існуючого права, у тому числі права на працю, держава повинна дотримуватись балансу інтересів, який у вигляді сформованого принципу відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Тетяна Жданок проти Латвії» (case of Zdanoka v. Latvia) було встановлено, що «для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів. У той же час, демократія є поняттям, заснованим на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні інколи бути готові обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип "демократії, здатної себе захистити" для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, а також те, чи дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого» (рішення Великої палати, 2006 р.)

Крім того, закріплення у Конституції вказаної норми призведе до порушення принципів юридичної визначеності та рівності однойменних суб’єктів у внутрішньодержавному праві. У загальному розумінні це означає те, що до рівнозначних суб’єктів не можуть застосовуватись будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їх властивості.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 року № 94 (12) зазначається, що усі рішення стосовно професійної кар'єри суддів повинні мати в основі об'єктивні критерії, такі як: заслуги, кваліфікація, чесноти, здібності та результати праці. Аналогічного висновку дійшла і Венеціанська комісія в своїй доповіді СDL-AD (2007)028 від 22 червня 2007 року, присвяченій призначенню суддів.

Тому очевидним є те, що закріплення у Конституції України норми про автоматичне припинення повноважень суддів виходячи фактично лише з критерію часу призначення їх на посаду, не відповідатиме вимогам міжнародних правових стандартів та Висновкам Венеціанської комісії.

Якщо ж взяти до уваги те, що судді, які будуть призначатись на посади після вступу в дію змін до Конституції, призначатимуться одразу безстроково, застереження відносно нас у Перехідних положеннях є таким, що прямо порушує принципи рівності та юридичної визначеності.

Як зазначається у пункті 51 Рекомендацій Кабінету Міністрів Ради Європи CM/Rec (2010)12, якщо суддю прийнято на посаду на випробувальний або фіксований термін, рішення про підтвердження або подовження такого призначення має прийматися лише відповідно до пункту 44, аби забезпечити дотримання принципу незалежності судової системи, тобто процедура безстрокового призначення суддів має бути відома на момент їх призначення на посаду вперше та залишатись для них незмінною.

Отже, усім суддям, станом на час призначення яких діяло положення Закону про обрання їх безстроково після закінчення п’ятирічного строку повноважень, повинне бути забезпечене право бути обраними безстроково.

У той же час, закріплення у Основному Законі дискримінаційної норми, яка фактично розмежовує суддів за критерієм часу призначення на посаду, призведе до того, що призначені шляхом демократичної та відкритої процедури судді будуть змушені після закінчення строку повноважень повторно складати іспити, та не виключено, що проходити спеціальну підготовку на загальних підставах з будь-якими іншими особами, які виявили бажання стати суддею.

Крім того, протягом 2016 року судді почнуть проходити первинне кваліфікаційне оцінювання, що є заходом, спрямованим на відновлення довіри до судової влади.

Тому, тим більш необґрунтованим та відверто несправедливим буде закріплення на підставі Перехідних положень Конституції норми про автоматичне припинення повноважень з необхідністю повторно здобувати професію, оскільки це буде не гарантією незалежності судової влади, а заходом покарання, спрямованим проти молодого покоління кваліфікованих суддів, які вже неодноразово доводили свою професійність та відповідність усім встановленим Законом вимогам.

Пане Голово!

Щодня ми приймаємо тисячі судових рішень на користь фізичних, юридичних осіб та держави, які звертаються до суду.

Протягом декількох останніх років саме на нас - молодих суддів, призначених за новим порядком, лягло основне навантаження у зв’язку з втратою повноважень великою кількістю наших колег, які очікують обрання на посади безстроково.

За цей час нами набутий безцінний досвід роботи в частині захисту та відновлення порушених прав та свобод учасників правовідносин, який ми, а також держава в особі судових органів ризикуємо втратити через закріплення у законі дискримінаційної норми, яка безпосередньо погіршує наше становище.

Ми повністю усвідомлюємо те, що введення у Перехідні положення Конституції вказаного пункту зумовлено в першу чергу політичними чинниками, які прямо впливають на перебіг законотворчого процесу в державі.

Однак, у демократичній державі судді ніколи не були та не повинні бути заручниками змін політичної ситуації в країні та бути залежними від будь-якої влади - діючої, попередньої чи наступної.

Ми вважаємо, що судді покликані здійснювати правосуддя поза політикою, керуватись виключно Законом а не політичною волею, і не повинні перебувати під постійним тиском або впливом зі сторони будь-яких осіб.

З огляду на вищевикладене та:

поділяючи в цілому ідею про необхідність очищення влади від негативних правових явищ системного характеру;

усвідомлюючи відповідальність, яка покладається на представників нашої професії у зв’язку з високою метою захисту та відновлення порушених прав та свобод;

керуючись принципами верховенства права, законності, юридичної визначеності, рівності перед Законом;

беручи до уваги рекомендації міжнародних організацій та висновки Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії);

з метою недопущення протиправного та необгрунтованого звільнення більш ніж 1500 суддів, які станом на час набрання чинності змінами до Конституції України не будуть обрані безстроково

ЗВЕРТАЄМОСЬ ДО ВАС ТА ПРОСИМО:

1. Оголосити та розглянути на засіданні Верховної Ради України це звернення.

2. Звернути увагу народних депутатів України під час розгляду законопроекту № 3524 від 25.11.2015 року ( доопрацьований законопроект від 26.01.2016 року) про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) на те, що вказаний законопроект звужує існуюче право суддів, які були призначені на посади вперше, бути обраними на посади суддів безстроково, та розмежовує усіх суддів за критерієм часу призначення на посаду, а отже містить норми дискримінаційного характеру.

3. З метою недопущення необгрунтованого звільнення більш ніж 1500 суддів, які станом на час набрання чинності змінами до Конституції України не будуть обрані безстроково, а також з метою забезпечення однакового правового становища суддів держави, які за Законом мають єдиний статус, прийняти підпункт 2 пункту 19 розділу Перехідних положень Конституції України в наступній редакції: «Судді судів загальної юрисдикції, призначені на посади суддів вперше, з дня набрання чинності цим Законом набувають статусу суддів, призначених на посади безстроково»

01 лютого 2016 року

Джерело