Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Роботодавець, який програв судову справу про поновлення на роботі звільненого працівника, як правило, не дуже поспішає виконати ухвалене не на його користь судове рішення, незважаючи на те, що відповідно до процесуального законодавства рішення про поновлення на роботі допускаються до негайного виконання.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
До окружного адміністративного суду звернулась особа з позовом до митниці про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Позивач зазначав, що постановою суду у березні 2015 року скасовано накази відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та ухвалено поновити його на посаді. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було виконане лише у жовтні 2015 року. Тому позивач просив стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Відповідач проти задоволення зазначених вимог заперечував та зазначав, що враховуючи закріплений Конституцією України принцип свободи вибору громадянами своєї трудової діяльності, поновленню на посаді повинна передувати ініціатива поновленої особи перед працедавцем з цього питання. А визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про поновлення на роботі відповідачем видано відповідний наказ.
Окружний суд не погодився з аргументами відповідача, а позов задовольнив.
_03_03.png)
