Олександр Вільчинський та Михайло Жернаков взяли участь у міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Правовий статус ВККУ: шляхи вдосконалення кваліфікаційних та дисциплінарних інституцій у світлі конституційної реформи»

28 – 30 жовтня 2013 року голова Вінницького окружного адміністративного суду Олександр Вільчинський та суддя Михайло Жернаков взяли участь у міжнародній науково-практичній конференції «Правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: шляхи вдосконалення кваліфікаційних та дисциплінарних інституцій у світлі конституційної реформи».

Захід відбувся з нагоди третьої річниці діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за підтримки Проекту Ради Європи «Посилення незалежності, ефективності та професіоналізму системи правосуддя в Україні».

У роботі конференції також взяли участь: голова Представництва Європейського Союзу в Україні Ян Томбінський, віце-президент Венеціанської комісії Ганна Сухоцька, радник Президента України Андрій Портнов, голова Верховної Ради України Володимир Рибак, голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, голова Конституційного Суду України В’ячеслав Овчаренко, Міністр юстиції України Олена Лукаш, голова Вищої ради юстиції Олександр Лавринович, голова Ради суддів України Василь Онопенко, голова Державної судової адміністрації України Руслан Кирилюк, голови вищих спеціалізованих судів України та інші високопосадовці.

Учасники конференції обговорили результати трьохрічної діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також торкнулися теми посилення гарантій незалежності суддів у контексті конституційної реформи системи правосуддя.

Так, у своєму виступі голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін зазначив, що «в новому статусі Комісія діє вже три роки і за час своєї діяльності вона в повному обсязі й на професійному рівні виконує ті функції, які на неї покладено Законом. Таку думку неодноразово висловлювали міжнародні організації та дипломатичні представники. Венеціанська Комісія у своїх висновках наголошувала на важливості ролі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема як органу, на який законодавець поклав відповідальність за здійснення процедури призначення суддів».

04 липня 2013 року Президент вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Після чого Венеціанська Комісія у своєму висновку ще раз підкреслила можливість збереження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції, як двох окремих органів. Вища кваліфікаційна комісія суддів України провела уже три загальнонаціональні добори на принципах відкритості та на основі рівності і пріоритету рівня знань і умінь осіб, які претендують на суддівську посаду.

«У 2013 році проведено спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді. Таким чином, у нашій державі підготовка майбутніх суддів цілковито віднесена до відання органу в системі судоустрою. І Президент України виконує суто церемоніальну роль у призначенні суддів на посади. Так з 958 осіб, які були рекомендовані Комісією для призначення на посаду судді вперше та 1362 суддів, яких рішеннями Комісії було рекомендовано для переведення до інших судів Президентом жодному з них не було відмовлено», - зазначив Ігор Самсін.

Згодом, під час свого виступу суддя Вінницького окружного адміністративного суду Михайло Жернаков звернув увагу присутніх на роль Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у професійному житті судді та навів кілька прикладів із власного досвіду.

«Як і будь-який складний та новий інститут, який ще досі вдосконалюється, процедура добору суддів має, на мою думку, кілька граней, які є ще не остаточно внормованими. Відразу зауважу, що це навіть сумнівно можна назвати критикою Комісії чи її діяльності, а радше побажаннями. По-перше,  деякі речі  мають бути врегульовані на рівні закону або підзаконних актів, що виходить за межі компетенції Комісії; по-друге, дещо є моїми рефлексіями як особи, яка проходила добір, власними точками зору, з якими можна, безумовно, погодитися або не погодитися. Але конференція називається «Шляхи вдосконалення кваліфікаційних та дисциплінарних інституцій», тому, якщо замислитися над тим, як можна вдосконалити процедуру добору, я б звернув увагу на таке.  

Передусім стосовно такого критерію добору, як «стаж роботи в галузі права». На сьогодні мінімальний стаж складає три роки, проект змін до Конституції України передбачає п’ять. Водночас, на законодавчому рівні не визначено, що саме варто розуміти під «стажем у галузі права». Закон каже, що це «стаж  роботи особи за спеціальністю  після  здобуття  нею  вищої  юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста». Але постає питання: напевно, п’ять років досвіду в юридичному відділі господарюючого суб’єкта, п’ять років в органах внутрішніх справ і п’ять років у правозахисній організації – це досить різний досвід. Чи однаково готовими є ці особи до роботи на посаді судді? Ті з моїх колег, наприклад, хто став суддею адміністративного суду після попереднього досвіду роботи в прокуратурі, ділилися досвідом про те, що перші півроку було дуже складно змінити «державницьку позицію», набуту в прокуратурі, і спрямувати себе на захист прав свобод, та інтересів фізичних і юридичних осіб саме від порушень з боку держави, як того вимагає Кодекс адміністративного судочинства України.

Позитивним моментом є те, що на сьогодні в процедурі добору передбачена спеціальна підготовка кандидатів, яка, до речі, й триває півроку, і  під час якої можна підготувати кандидата і професійно, і морально до роботи на посаді судді. Водночас, напевно, не зайвим було б установлення на законодавчому рівні якщо не переліку професій, то принаймні критеріїв, за якими ці професії можна вважати такими, з досвідом роботи в яких особа може згодом зайняти суддівську посаду. На мою думку, однією з основних характеристик цих професій повинен бути достатній ступінь свободи, розсуду, здатність приймати самостійні рішення, оскільки складно собі уявити суддю, який такими навичками не володіє і до цього не готовий.

Також доповідачі згадували про розмежування повноважень між Вищою кваліфікаційною комісією суддів та Вищою радою юстиції. Мабуть, чогось принципово нового я тут не скажу. Безумовно погоджуюся, що це два самостійні органи, кожен із власними повноваженнями, і на сьогодні немає жодних конфліктів між ними стосовно процедури добору. Але я погоджуся також із думкою пані Ганни Сухоцької про доцільність чіткішого нормативного закріплення розподілу повноважень між цими двома органами. Навіть за чинного розподілу повноважень, який існує, але не є очевидний для всіх, у декого – зокрема у самих кандидатів на посаду судді – можуть виникнути сумніви стосовно доцільності тих чи інших вимог, відсутності дублювання повноважень, і загалом досконалості всієї процедури призначення. Якщо ж чітко нормативно закріпити повноваження кожного органу стосовно добору та процедуру їхньої реалізації, ці сумніви відразу відпадуть».

Детальніше про захід можна дізнатись на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.




 

Повідомляє прес-служба ВОАС