Допоки пишуть писанки, доти буде світ

Здавна напередодні Великодня українські господині розписували писанки, що слугували оберегами та невід’ємними атрибутами духовного життя нашого народу.

Співробітниці ВОАС і собі заходилися опановувати давнє сакральне мистецтво.

Про таємниці писанок рідного регіону Східного Поділля повідала відома майстриня, завідувачка навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету, член національної спілки майстрів народного мистецтва України, член національної спілки краєзнавців України Тетяна Пірус.

Тетяна Петрівна дбає, аби споконвічна традиція по-справжньому жила і сучасні жінки могли передавати давнє ремесло своїм донечкам. Саме тому перше, чого навчила майстриня, – це виготовлення власноруч писачка з бузкової гілочки. 

Учасники майстер-класу дізналися:

• що писанку не споживають, а дарують із побажаннями;

• чому на Вінниччині писанки мають темне тло;

• про існування багатьох видів великодніх яєць, зокрема дряпанку, крапанку, мальованку, писанку та крашанку;

• про значення загадкових символів, які мають не менш загадкові назви: «Парасочка», «триквер», «рожа бокова», а також «дубовий листочок» і «суничка»;

• та чому колись не сватали ту дівчину, яка не вміла писати писанок.  

Варто зазначити, що створення такого сакрального предмету потребує хорошого настрою та неабиякої витримки, а сам процес є надзвичайно захопливим. 

Наприкінці майстер-класу працівниці ВОАС щиро дякували майстрині, із захватом ділилися власними враженнями та переконували, що обов’язково навчатимуть писанкарства своїх діток.

 
У Вінницькому окружному адміністративному суді бережуть традиції!